середа, 15 жовтня 2014 р.

Стефан Чміль - приклад святості

Стефан ЧМІЛЬ

(20 жовтня 1914 - 22 січня 1978)

Перший український духовний син св. Івана Боско


БІОГРАФІЯ
Єпископ, Архімандрит та Ректор Української Папської Малої Семінарії в Римі народився 20 жовтня 1914 у Судовій Вишні, Західна Україна-Галичина, що входила в склад Австро-Угорської імперії.
Його батьки, Степан та Юлія Шидловська, були хліборобами, ревними та свідомими християнами, що залишили глибокі сліди в душі свого сина Степана.
Отець Степан здобув початкову освіту в рідному місті. Через те, що хлопець виявляв велику здібність до науки та бажання засвоювати все більше знань, батьки в 1925 р. вислали його до української гімназії у Перемишлі. Незважаючи на польську окупацію, навчальною мовою була українська.
Молодий вже Степан виявився здібним та пильним студентом. Учителі та студенти шанували і любили його за його доброту та веселу вдачу. Всі хотіли бути його приятелями, а він, у свою чергу, ставав лідером всіх студентів.
Те, що підтримувало на душі та вело в житті Степана - бажання бути священиком, що й зрозумів капелан та катехит гімназії, о. Петро Голинський. Отець збагнув, що молодий Степан, повинен був продовжувати своє навчання за кордоном та вернутись в Україну в якості основника української східної вітки оо. Салезіян. Коли о. Петро подав Степанові таку пропозицію, той прийняв її, і першого листопада 1932 року він очолив групу десятьох студентів, котрі виїхали до Італії в місто Турин, а звідти подались до близького містечка Івреа для того, щоб підготуватись до салезіянського життя.
Під час періоду гімназійного навчання в Італії Степан завжди підтримував та підбадьорював своїх друзів-земляків. Більше того! Учителі та настоятелі завжди зверталися до нього у справах учнів з України. Степан вже тоді виявляв прикмети лідера та був здатен здобути пошану від усіх.
Рік 1934-35 - рік Новіціяту, після закінчення якого 16 серпня 1935 склав перші дочасні обіти, стаючи першим українським духовним сином св. Івана Боско в східному обряді.
Після навчання у ліцеї та по завершенні філософських курсів Степана призначено практикантом-асистентом (пробний період для визначення здатності бути салезіянином) новиків. Це завдання він сповняв з подиву гідною точністю та святістю.
Після періоду практики семінарист Степан Чміль почав свою богословську підготовку в містечку Болленго. Це були важкі часи через воєнне лихоліття Другої світової війни. З одного боку панував страх бути вивезеним в концтабір, а з другого - голод, що дуже давався в знаки.
Незважаючи на ті труднощі, архієпископ Кир Іван Бучко, Апостольський Візитатор українців в Європі, висвятив молодого салезіянина Степана Чміля на священика в Римі 14 жовтня 1945 року.
Відтак о. Степан займав посаду директора гідів Катакомб св. Каллиста в Римі, маючи, таким чином, можливість зустрічати та контактувати з українськими біженцями. Допомагав їм в усьому, щоб поселитись у різних країнах Європи, адже в ті часи було неможливо вернутись в рідний Край.
Відтак доручено йому опіку над Салезіянськими Місіонерами в Матірному-Генеральному Домі в Турині, а згодом на прохання Кир Івана Бучка та Конгрегації Східних Церков його було відправлено до Аргентини в якості душпастиря для українських біженців, яких в той час було вже біля ста п’ятдесяти тисяч.
Тут о. Степан виявився хорошим і сумлінним священиком, який дбав про всіх як рідний батько. Усі, котрим він допомагав, стверджують, що він був настільки відданим священиком та жертовною людиною, що заслуговував на вдячність та пошану від усіх. Дванадцять літ о. Степан душпастирював в Аргентині, де навчився як себе вести з вірними, настоятелями та владою.
Прийшов час для вірних східної української католицької Церкви, щоб вони отримали свого першого владику. о. Степан був між першими кандидатами до того сану, адже був ознайомлений з українськими вірними в Аргентині та їх проблемами. Але не його висвятили в єпископи, тому відкликали до Риму, де призначили його Ректором Української Малої Семінарії на вул. Боччеа, 480.
Якщо в Аргентині він виразився хорошим душпастирем вірних, то у Семінарії він виявився дуже хорошим вихователем і провідником молодих семінаристів, вихідців з українських родин діаспори.
Йосиф Сліпий, Андрій Сапеляк, Стефан ЧмільМала Семінарія за його ректорату нараховувала близько ста двадцяти юнаків, а склад викладачів також був немалим. Саме тому треба була потреба в людині з неабиякими чеснотами, щоби правильно вести та програмувати життя і діяльність Семінарії. За ректорату о. Степана Мала Семінарія отримала титул «папської» від папи Івана ХХІІІ завдяки старанням Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого.

Після кількох років інтенсивної та напруженої праці виховання «малих семінаристів», здоров’я о. Степана почало занепадати, але це не зашкодило його  праці. Після перших шести років ректорства (1961-67), о. Степан залишився в Семінарії, як духовний провідник та учитель катехизму у старших класах до 1976 року.
Не будучи вже ректором, о. Степан поширив свою діяльність на інші українські релігійні громади та установи у Римі. Він був прехорошим вчителем української та італійської мов новосформованого Українського Католицького Університету, що знаходився близько базиліки Святої Софії в Римі. Проводив духовні конференції та був сповідником різних релігійних спільнот. Крім того був членом Комісії з питань визнання недійсності подружжя для вірних східного обряду. З прибуттям Патріарха Йосифа до Риму о. Степан став його довіреним соратником.
Отець Чміль переписувався та спілкувався з українським владиками, розсіяними по всьому світі.
Між культурними діяльностями на велику увагу заслуговує його співпраця над виданням італійсько-українського словника, який видав Український Католицький Університет ім. св. Климента в Римі. О. Степан працював і для ознайомлення італійців з історією української Церкви та Держави, що страждали та боролись за свої права, ніколи не забуваючи своєї ідентичності і національності.
У 1976 р. він знову погодився стати Ректором Малої Семінарії, свідомий, що це вимагало від нього багато зусиль.
Патріарх Йосиф, дуже цінуючи діяльність та ревність о. Степана, нагородив його титулом Патріаршого Архімандрита з правом носити митру та жезл. Поставлення в чин Архімандрита відбулось урочисто 8 грудня 1976 р. у величавій базиліці Святої Софії в Римі в присутності численних вірних. Усі відчули велику радість, тому що о. Степан дійсно заслуговув такого достоїнства.
Нажаль, здоров’я о. Степана підупадало і не дозволяло йому виконувати свої обов’язки ректора Малої Семінарії. Його було госпіталізовано та піддано делікатній операції на жовчний міхур. Незважаючи на делікатну операцію, о. Степан надалі працював у спільноті, що призвело до погіршення його післяопераційного стану.
Крипта св. Софія - РимПомер 22 січня 1978 р. після того, як відслужив св. Літургію. Він уже передбачав свою смерть, бо сходячи вниз з кімнати до каплиці, він віддав ключі одному семінаристу, кажучи: «Я вже більше їх не потребуватиму. Це буде моя остання Літургія». Як тільки закінчилася Служба Божа, йому стало дуже зле, а семінаристи відвели його до кімнати, де й помер.
Похорон, що Патріарх відправив з участю багатьох священиків та вірних, відбувся у базиліці св. Софії. При закритті домовини, Патріарх велів одіти отця Чміля в єпископський омофор, - лише в цей момент всі дізнались, що улюблений о. Чміль був єпископом. Таємна, зважаючи на часи переслідування, єпископська хіротонія, про яку довідались пізніше, відбулася в монастирі оо. Студитів у містечку Маріно поза Римом 2 квітня 1977 року. Разом з о. Чмілем єпископами стали покійний Іван Хома та сьогоднішній Патріарх УГКЦ Любомир Гузар. Свячені таким чином єпископи отримали офіційне проголошення-підтвердження зі сторони Ватикану після виходу нашої Церкви з підпілля, але таке підтвердження не є можливим для померлих таємно висвячених Ієрархів.
От який життєвий шлях першого духовного сина св. Івана Боско в східному обряді і приклад, гідний до наслідування всім!

Джерело:  http://www.sdbua.net/index.php/ua/salesiany/salesianski-sviati/chmil-ua/66-czmil-gener-ua

середа, 24 вересня 2014 р.

У Судовій Вишні ростуть кавуни

Ось такі зовсім не притаманні нашому клімату кавуни виростила у Судовій Вишні приватний підприємець Грабова Марія Петрівна.


понеділок, 15 вересня 2014 р.

Державний навчальний заклад "Судововишнянський професійний ліцей"


Професійний ліцей м. Судова Вишня здійснює підготовку із таких спеціальностей:
1."Водій автотранспортних засобів категорії "В,С", тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту с/г машин та устаткування".
2."Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів категорії "В,С".
3. Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування"
4."Муляр, штукатур, маляр".
5."Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних, секретар керівника (організації, підпрємства, установи)".
Приймаються особи, які мають базову середню освіту (після 9 класу).
Термін навчання 3 роки.

Оволодіти спеціальністю Водій автотранспортних засобів категорії "В,С", тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту с/г машин та устаткування" можна  на базі середньої освіти (випускникам 11 класу). Термін навчання 1 рік і 6 місяців.

У ліцеї можна також отримати підготовку до керування мопедом та мотоциклом 
(категорія А, А1).


Учні забезпечені стипендією, мають можливість харчуватися в їдальні.
Випускники отримують диплом, атестат про середню освіту та посвічення водія на керування транспортним засобом. Період навчання в ліцеї зараховується до трудового стажу.

Адреса ліцею:81340 Львівська обл., Мостиський район, м. Судова Вишня,вул. 1-го Листопада,5
тел.: (234) 37438;  37 492; 37153

середа, 7 травня 2014 р.

Побували на прощі у с. Страдч.

2 травня 2014 року молодь нашого міста побувала на прощі в селі Страдч. Кожного місяця у першу п'ятницю поїздку туди організовує отець Михайло Чамарник. Там ми пройши Хресну Дорогу з Єрусалимськими відпустами, відвідали славнозвісні страдецькі печери, у яких в ХІІІ ст. був монастир. Після Хресної Дороги разом з молодіжним хором церкви Преображення Господнього ми співали Святу Літургію у місцевому храмі Успіння Пресвятої Богородиці.
 








пʼятниця, 3 січня 2014 р.

Історія Судової Вишні у фотографіях.

 
Родина Марсів - останніх дідичів (власників) Судової Вишні.

На терасі палацу родини Марсів у Судовій Вишні

 Фотографія палацу Марса на початку Другої світової війни.

 
На фото Софія Бутрак біля палацу родини Марсів у Судовій Вишні.1943 р.

 
 Судововишнянські пожежники. Міжвоєнний період.
 
Єврейські магазини у центрі Судової Вишні (Міжвоєнний період).

 Кінна уїздня у Судовій Вишні (PSO - Państwowe Stado Ogierów).

 Щорічний огляд коней.

Наїзник дресирує коня.

Працівники кінної уїздні  у Судовій Вишні.


Кінні наїзники і працівники кінної уїздні.

 Єзерський -  наїзник (masztalerz) кінної уїздні у Судовй Вишні (Міжвоєнний період)

Наїзник (masztalerz) Єзерський з родиною.

 Працівники кінної уїздні (PSO -czyli Państwowe Stado Ogierów) у Судовій Вишні. 
(Міжвоєнний період)



Наїзник Степаняк з родиною.

Станція ремонту танків у Судовій Вишні на території колишньої кінної уїздні (Період німецької окупації).




четвер, 28 листопада 2013 р.

Живий ланцюг на підтримку асоціації з ЄС


УВАГА! УВАГА! УВАГА!
Через СУДОВУ ВИШНЮ буде проходити ЖИВИЙ ЛАНЦЮГ на підтримку підписання асоціації з ЄС!!! Збір в п*ятницю (29 листопада) о 11.30 в центрі на площі біля сцени
, звідки піде колона до міжнародної траси Е40!!! З собою бажано мати прапори, плакати і бути тепло одягненим. Просимо всіх вийти на цю акцію, бо тільки від нас залежить наше майбутнє. Д Я К У Ю !!!

пʼятниця, 22 листопада 2013 р.

Судова Вишня вшанує пам’ять жертв Голодомору


Судова Вишня долучається до вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору та всеукраїнської акції «Запали свічку!».

23 листопада о 15.30 з ініціативи
міської ради та товариства судововишнянців "Рідне Місто" біля пам’ятного хреста, на території малої школи відбудеться громадська акція-вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років.

Запрошуємо всіх небайдужих взяти участь у цій акції!

Просимо також, тих що не зможуть прийти, о 16.00 запалити свічку в себе в домівці на вікні та промовити молитву за невинно убієнних.

неділя, 13 жовтня 2013 р.

14 ЖОВТНЯ - СВЯТО СПОРТУ В ЦЕНТРІ МІСТА


На Покрову у центрі міста о 14 годині відбудуться другі легкоатлетичні змагання між учнями школи і ліцею.
Минулого тижня відбулося засідання оргкомітету, який затвердив програму змагань. Учні на асфальті змагатимуться з легкоатлетичного кросу, в естафеті, рукоборстві, підніманні гирі. На переможців змагань чекають призи від спонсорів, заплановано і культурну програму.
Такі змагання у місті уже проводилися понад десять років тому, тоді вони зібрали велику аудиторію глядачів.
Мета змагань - залучення підлітків до занять фізкультурою і спортом.

вівторок, 23 липня 2013 р.

Оголошується конкурс для обдарованих дітей та талановитої молоді міста!!!



Судововишнянська міська рада за підтрики міського голови Олега Мартинця організовує конкурс для обдарованих дітей та молоді міста. Конкурс має на меті пошук талановитої молоді та її залучення до активної суспільної діяльності, підтримку обдарованих учнів, студентів, молодих науковців. Визначення переможців буде відбуватися за підсумками поетапного голосування (інтернет голосування на сторінці Молодіжного виконавчого комітету Vkontakte, голосування депутатів Міської ради, Молодіжного виконавчого комітету та вчителів школи). Переможці будуть нагороджені цінними призами.

Для участі у конкурсі необхідно зайти на сторінку Молодіжного виконавчого комітету в соціальній мережі Vkontakte та залишити нижчевказану інформацію:
- прізвище, ім'я, по-батькові;
- дату народження;
- контактний телефон;

Зареєструватись для участі у конкурсі можна за адресою:
- або відправивши дані про себе на поштову скриньку  molod_sudova_vyshnia_@ukr.net